Прості прийоми роботи учителя з дітьми із девіантною поведінкою
На сьогодні немає жодної школи, де б не поставала проблема взаємодії із дітьми девіантної (асоціальної) поведінки. Девіантна поведінка має складну природу, обумовлену найрізноманітнішими чинниками, що взаємодіють та взаємовпливають.
У роботі з дітьми-девіантами дуже важливо правильно визначити фактор, що спричиняє прояв девіантної поведінки. Усунення чи хоча б послаблення їхнього впливу сприяє ефективнішому застосуванню корекційних заходів і швидкій реабілітації дитини. З-поміж найпоширеніших факторів, що спричиняють девіантну поведінку у школярів, можуть бути такі:
- криза інституту сім’ї;
- сім’я з конфліктним та асоціальним стилем виховання;
- проблеми, пов’язані з навчанням;
- конфлікти з учителями;
- низький соціальний статус в учнівському колективі;
- слабка система позашкільної зайнятості;
- зниження морально-етичного рівня;
- руйнація духовних цінностей;
- реакція групування;
- реакція емансипації;
- потяг до самоствердження;
- задоволення почуття цікавості;
- високий рівень тривожності;
- порушення роботи ферментативної та гормональної системи організму;
- наслідки спадковості;
- бажання здаватися дорослим;
- потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації.
Наступним кроком допомоги дітям-девіантам підліткового віку можуть стати нескладні, але доволі дієві прийоми роботи учителя як під час уроку, так і у позаурочний час.
Індивідуальні прийоми роботи з дітьми девіантної поведінки
Прохання про допомогу. Для того щоб прихилити до себе учня й налагодити довірчий контакт, зверніться до нього за порадою чи допомогою, розповідаючи про свої проблеми чи певні обставини.
Оціни вчинок. Для з’ясування моральних позицій дитини й коригування цих позицій розкажіть історію і попросіть оцінити різні вчинки учасників цієї історії.
Обговорення публікації. Доберіть низку публікацій чи відеоматеріалів, у яких ідеться про різні злочини та інші асоціальні вчинки людей. Попросіть дитину прокоментувати учинки, надайте свої коментарі можливих наслідків ситуації.
Добрий учинок. Ненав’язливо запропонуйте надати допомогу тим, хто її потребує. При цьому важливо оцінити цей учинок позитивно, не зводячи його в ранг «героїчного поводження».
Стратегія життя. З’ясовуйте життєві плани учня. Намагайтеся з’ясувати разом із ним, що допоможе реалізувати ці плани, а що може зашкодити їхній реалізації.
Повернутися у минуле. Запропонуйте написати розповідь про минулий день (тиждень, місяць) і після цього відповісти на запитання: як можна було цей час прожити інакше? Що хотілося б змінити, зважаючи на наслідки?
Мій ідеал. У процесі бесіди з’ясуйте ідеали школяра і зробіть спробу оцінити їх, виявивши позитивні моральні якості дитини.
Рольова маска. Запропонуйте учневі звикнути до певної ролі й поводитися певний час вже не від свого імені, а від імені відповідного персонажа.
Прийоми роботи з дітьми девіантної поведінки, пов’язані з організацією групової діяльності
Безперервна естафета думок. Учні «по ланцюжку» висловлюються на задану тему: одні починають, інші продовжують, доповнюють, уточнюють. Від простих суджень (коли головним є власне участь кожного учня в запропонованому обговоренні) за введення відповідних обмежень (вимог) слід перейти до аналітичних, а потім проблемних висловлювань учнів.
Самостимулювання. Учні, об’єднані в групи, готують одне одному певну кількість зустрічних запитань. Поставлені запитання й відповіді на них колективно обговорюються.
Імпровізація на вільну тему. Учні вибирають ту тему, на якій найбільше розуміються та яка їх цікавить; творчо розвивають основні сюжетні лінії, переносять події в нові умови, по-своєму інтерпретують зміст подій, що відбуваються, тощо.
Інструктування. На період виконання певного завдання встановлюються правила, що регламентують спілкування і поводження учнів: у якому порядку, з урахуванням яких вимог можна вносити свої пропозиції, доповнювати, критикувати, спростовувати думку своїх товаришів.
Розподіл ролей. Чіткий розподіл функцій і ролей учнів відповідно до рівня володіння тими знаннями, уміннями й навичками, потрібними для виконання завдання.
Коригування позицій. Тактовна зміна думок учнів, прийнятих ролей, образів, що знижують продуктивність спілкування й перешкоджають виконанню завдань.
Самоусунення вчителя. Після того як визначено мету і зміст завдання, установлено правила і форми спілкування під час його виконання, учитель ніби самоусувається від прямого керівництва або ж бере на себе обов’язки рядового учасника.
Розподіл ініціативи. Передбачає створення однакових умов для прояву ініціативи всіма учнями. Його можна застосовувати в ситуації «придушеної ініціативи», коли позиційні виступи й атаки одних пригнічують ініціативу й бажання спілкуватися в інших.
Обмін ролями. Учні обмінюються ролями (або функціями), отриманими під час виконання завдань. Інший варіант цього прийому передбачає повне або часткове передання вчителем своїх функцій групі учнів або окремому учневі.
Мізансцена. Суть прийому полягає в активізації спілкування і зміні його характеру за допомогою розташування учнів у класі в певному об’єднанні одне з одним у певні моменти виконання роботи.
Автор: О. І. Маєвська (Народицька гімназія, Житомирська обл.)
За матеріалами журналу «Шкільному психологу. Усе для роботи», № 5 (113) травень 2018 р.